Найцікавіші львівські пам’ятки. Незвідані дворики
Хочете побачити невідомий Львів? Той, що поза протоптаними туристичними маршрутами й поза звичними стандартами? Той, що душевнішого й більш справжнього не буває? Тоді вам треба звернути з вулиці хоча б в один з цих дворів…
Душа такого міста як Львів відчувається в усьому: у знаменитому ароматі духм’ яної кави, якою неможливо насолодитися вдосталь – обов’язково хочеться додаткову порцію; у величності старовинних будівель, у красі міського пейзажу, але найбільше її – у затишку невеличких двориків. Саме там вона виявляється в усій відвертості та наївній красі.
Двір загублених іграшок
Не кожне українське місто має свій музей іграшок. Такі є у Києві та Харкові. Вони мають статус державних закладів. А у львівський виник і тримається тільки на ентузіазмі мешканців будинку. Тим він і цікавий. Коли заходиш у цей дивовижний простір, на думку спадають знайомі з дитинства рядки про те, як зайчика кинула хазяйка… А він знайшовся. Правда, у іншому місці, в інший час й не сам, а у гурті таких же покинутих зайчиків, слоників, ведмежат і ляльок.Скільки їх тут? Точного підрахунку не ведеться, але кілька сотень набереться точно.
Декілька років тому цю оригінальну колекцію почав збирати для своїх онуків один з мешканців будинку Василь Глушковський. Захопившись справою, люблячий дідусь і не помітив, як кількість іграшок збільшилася настільки, що перестала вміщатися в квартирі,тому він переніс колекцію у двір, де вона й набула статусу експозиції.
Ляльки та коти, брязкальця й трансформери розміщені у старих сервантах радянського зразка й покликані створювати особливу атмосферу у дворі звичайної багатоповерхівки.
Вхід до музею, що виник досить спонтанно, вільний, експонати можна брати до рук, фотографуватися з ними, навіть трохи погратися. Будь-кому з відвідувачів не заборонено поповнювати колекцію.
Про музей «Двір загублених іграшок» не згадується у жодному путівнику, про нього знають далеко не всі львів’яни.
Точна адреса дворика: вулиця Князя Лева, 3.
Двір-музей СРСР
Щоб не виникало жодних непорозумінь щодо того, наскільки визнає чи не визнає європейське місто Львів свою радянську минувщину, ентузіасти з тієї ж вулиці Князя Лева, сусіднього з музеєм загублених іграшок будинку №2, організували не менш оригінальну експозицію.
На те щоб оформити свій двір у стилі «радянського реалізму» не знадобилося жодної бюджетної копійки та й позабюджетної теж. Люди самостійно виступили у ролі спонсорів і господарів музею, повиносивши у двір порцелянові на кам’яні бюсти партійних діячів радянської доби, тематичні плакати, репродукції популярних у кожній квартирі 80-х років картин.
Венеціанський дворик
Ця адреса – більш знайома мешканцям та гостям Львова, мало того, для багатьох вона стала улюбленою: знаменитий Венеціанський (Італійський) дворик біля Площі Ринок дозволяє у середмісті заховатися від міста й присвятити себе музиці (бо тут часто відбуваються джазові та класичні концерти), кавовій насолоді (бо тут розташовано одну з найзатишніших кав’ярень), історії (бо тут зібрано одну з найбагатших музейних експозицій).
А ще у цьому дворику напрочуд гарно. По-венеційському гарно. Бо палац створювали знамениті італійські архітектори у 1580 році. Замовником роботи був грек Костянтин Корнякт, котрому за вірну службу Речі Посполитій було дозволено оселитися у Львові.
