Нове місто Неаполь – Італія
Неаполь (в перекладі з давньогрецької – нове місто) – місто в південній Італії, розташований на березі однойменної затоки Тірренського моря. Неаполь -адміністративний центр регіону Кампанія і є третім за величиною містом Італії після Риму та Мілану.
Населення міста близько мільйона, а разом з передмістями – 3 мільйони чоловік. У Неаполі є міжнародний аеропорт (Aeroporto di Napoli Capodichino) і морський порт. Щодо Риму Неаполь розташований в 220 км на південний схід. Неаполь був заснований древніми греками в VIII столітті до н.е., в ті часи поселення називалося Партенопея. У 327 році до н.е. місто захопили римляни, і він довгий час входив до складу Римської республіки, а пізніше Римської імперії. Уже в VI столітті містом володіла Візантія. З VII по XII століття Неаполь був столицею фактично незалежного Неаполітанського герцогства. У 1139 Неаполь став складовою частиною Сицилійського королівства, а в 1266 став його столицею. У 1224 році в Неаполі був заснований університет. До XVII століття Неаполь за величиною був другим після Парижа містом в Європі, населення міста досягало 300 тисяч жителів. У 1860 році місто увійшло до складу держави Італія. У Неаполі побудований стадіон «Сан-Паоло», який є домашнім для футбольного клубу «Наполі». Це найсильніший клуб в Південній Італії. «Наполі» був заснований в 1926 році і за свою майже вікову історію двічі вигравав чемпіонат Італії, є чотириразовим володарем кубка Італії і одноразовим кубка УЄФА.
Замок Яйця або Кастель-дель-Ово
Однією з основних визначних пам’яток є Замок Яйця (Кастель-дель-Ово). Замок знаходиться на маленькому острівці Магаріде на півдні Неаполя. За легендою поет Вергілій зачарував яйце, поклав його в амфору, яку помістив в залізну клітку, яку закопав, а над нею звів замок.
Виходячи з тверджень Вергілія, замок і місто не можуть бути зруйновані, поки не розіб’ється яйце. Легенда і дала ім’я замку. Сам замок являє собою скупчення веж різних епох, які були об’єднані в єдиний комплекс.
Існуючий замок був побудований в 1139 році для захисту Неаполя з боку моря. Деякий час тут навіть розміщувався королівський двір. У XVII столітті замок став тюрмою. В наші дні замок щодня відкритий для туристичних екскурсій з 8.00 до 19.00 в робочі дні та з 8.00 до 14.00 у вихідні.
Новий замок або Кастель Нуово
Ще одним цікавим замком вважається Кастель Нуово (Новий замок). Друга назва замку – Maschio Angioino (Анжуйский Донжон). Після перенесення столиці Сицилійського королівства з сицилійського Палермо в Неаполь Карл Анжуйський вирішив звести резиденцію для королівського двору.
1279 року почалося будівництво, яке тривало п’ять років. Кастель Нуово є трапецієвидну фортеця з великими круглими вежами по кутах. На вершинах веж знаходяться платформи з зубцями і машикулями. Висота веж – 55 м. Фортеця трьох сторін оточена ровом, а з четвертої колись підходило море. Вхід в замок знаходиться зі східного боку. На вході між двома вежами розташований мармуровий портал, прикрашений статуями і барельєфами.
Собор святого Януарія
Центром релігійного життя Неаполя є Собор святого Януарія. Ця церква, присвячена небесному покровителю Неаполя, була закладена ще Карлом Анжуйським. Фундаментом послужили дві стародавні базиліки. Будівництво собору і його освячення відбулося вже при онука Карла – Роберте.
Особливою красою вражає оздоблення каплиці святого Януарія, до його створення доклали руку відомі італійські майстри XVII століття. У храмі висять полотна Луки Джордано і Перуджино. Головною реліквією собору є посудину з кров’ю святого Януарія, запечатаний 17 століть назад. Посудина два рази в рік демонструють численних віруючих, які прибули для цього з далеких місць. У ці моменти застигла кров знову стає рідкою. 19 травня 2005 року професор Хак зробила доповідь про те, що розрідження крові – не диво, а проста хімічна реакція. З цього випливало, що церква обманювала народ, тому деякі віруючі почали звинувачувати вчений у всіх смертних гріхах.
Королівський палац
З XVII століття резиденцією монархів стає Palazzo Reale di Napoli (Королівський палац). Будівництво почалося в 1600 році і тривало більше п’ятдесяти років. Це велике триповерхова будова, зведена в стилі пізнього Ренесансу. Фасад палацу виконаний з темного каменю і цегли, його декоративний стиль нагадує будови Стародавнього Риму з їх гранітними колонами і написами на латині.
Перед західним фасадом стоять статуї найбільших неаполітанських королів. По боках від садових воріт стоять кінні статуї – це точні копії статуй з Анічкова моста в Санкт-Петербурзі. Коні були подаровані Миколою I королю Фердинанду II Бурбонському. За зовнішнім фасадом знаходиться внутрішній двір почестей, який оточений колонадою, що утворює ряд кам’яних арок. Над колонадою знаходиться лоджія – крита аркада, що з’єднує всі приміщення другого поверху. У палаці є 30 кімнат, в яких зберігся справжній інтер’єр часів їх високопоставлених власників. Більшу частину будівлі займає Національна бібліотека, що зберігає тисячі книг і зібрання унікальних папірусів з міста Геркуланума (Ercolano). Серед безлічі кімнат слід виділити Зал Геркулеса, Тронний зал і Центральний зал, які разом з іншими залами складають Музей історичних апартаментів Королівського палацу.
Базиліка Сан Франческо ді Паола
Навпаки Королівського палацу розташована Базиліка Сан Франческо ді Паола. Проект будівлі належить архітектору П’єтро Бьянка. Базиліка була побудована за зразком Римського Пантеону Фердинандом I в честь повернення втраченого королівства. Будівля було закладено в 1817 році, а завершилося будівництво через 29 років. Храм має круглий план. Інтер’єр представлений безліччю фресок, картин, статуй.
У центрі храму знаходиться головний вівтар з твердого каменю. На портику базиліки є присвята напис на латині, і його вінчають три скульптури святих: Франциска Поланського, Фердинанда Кастильского і Віри. Фасад базиліки прикрашають кінні статуї королів: Карла III і Фердинанда.
