Венеція – місто гондол и карнавальних масок

Поділитись з друзями:

Венеція – столиця італійської провінції Венето – являє собою один великий музей під відкритим небом, де, за статистикою, на одного місцевого жителя припадає до 170 туристів.
[ad#box]Коли хочуть підкреслити особливу красу або унікальність того чи іншого місця на морських або річкових берегах, як правило, з гордістю вигукують: “Це наша Венеція!” І це цілком зрозуміло, адже її назва вже давно стало ім’ям прозивним.
Венеція була заснована близько V сторіччя, тому на сьогоднішній день це практично єдине місто, що зберігло незмінним свій середньовічний вигляд. Але найбільше Венеція знаменита тим, що будувалася на лагунах північної Адріатики, поступово перетворюючись на один з найбільших портів і центрів морської торгівлі, які коли-небудь знала історія.

Але все ж головним життєвим еліксиром міста завжди залишалася вода, адже Венеція буквально “виростає” зі стихії. Тому щороку в свято Вознесіння Христового тут проводився пишний ритуал Spozalizio del Mar, під час якого венеціанські дожі урочисто заручалися з морем і кидали в його хвилі золотий перстень.

Карнавал в Венеції

Традиція масових гулянь така ж давня у Венеції, як і саме місто. Лідерство серед них, безсумнівно, належить знаменитому венеціанському карнавалу. Його історія сягає корінням у язичницьке свято Римських Сатурналій, на час якого відміталися все станові відмінності. Так і карнавал став чудовий тим, що зрівнював людей за допомогою масок. З тих пір це всенародне свято, який вперше було занесено в офіційні документи в 1094 році дожем Вітале Фаліеро.

Спочатку карнавальний костюм складався всього лише з чорної накидки, трикутки та білої маски. Маски взагалі є вічною пристрастю Венеції. Найбільш відома з них називається “баута”. Маски перетворилися на справжній венеціанський атракціон, а також відмінний сувенір, який довго потім нагадує мандрівникам про тур до Венеції.

Сучасна Венеція складається з острівної та берегової (Местре) частин. Власне острівна частина і є містом, решта – лише додаток. “Терра ферма” (материк) знаходиться на відстані 4 км. Причому Местре була приєднана тільки в 1926 році. З середини XIX сторіччя зв’язок між ними здійснюється не тільки по воді.

А головна перлина Венеції – історичний центр міста – розташований на 118 островах, які сполучені між собою 400 мостами та містками. Головна вулиця Венеції, а точніше, канал ділить її на дві досить нерівні частини. Сам же Великий канал, або Каналаццо, нагадує за формою латинську букву “S”. Його глибина коливається від 5 до 5,5 м, а ширина – від 30 до 70 м. Подолавши 3 тис. 800 м, Каналаццо впадає в канал Св. Марка.

Дістатися кудись у Венеції можливо в основному за допомогою водного транспорту, основу якого складають пасажирські катери. З 1881 року курсує найбільш просторий і зручний, хоча і неквапливий, водний автобус “вапоретто”. Швидкість пересування дуже обмежена щоб уникнути руйнування набережних. До речі, крім загальноприйнятих правил поведінки, в транспорті Венеції прийнято поступатися місця ще й священнослужителям.

Дорогами і вулицями міста вам послужать 160 каналів Венеції. Іноді вони так вузькі, що, ставши у човні, ви зможете одночасно доторкнутися руками до будинків по обидва боки. У таких місцях переміщуються, звичайно ж, тільки на історичному виді транспорту – гондолі, вельми своєрідному одновесельному човні, довжина якого становить 11 м, ширина – 1, 40 м, вага – близько 600 кг. Вперше гондоли з’явилися у Венеції в кінці XIII сторіччя.

Дуже цікава також нумерація будинків у Венеції – вона обчислюється не по вулицях, а по островах. Причому ведеться вона в арифметичному порядку, а самі номери чотиризначні. Тротуарів у Венеції, як ви напевно вже здогадалися, вкрай мало, та й ті, що є, надзвичайно звивисті і вузькі. Вони з’єднують між собою або різні “корту” (дворики з єдиним входом), або “кампи” чи “кампіеллі” (відповідно великі і не дуже майданчики). Всі будинки надзвичайно легкі, внутрішні перегородки в них дерев’яні, а красива зовнішня обробка – з вапняку.

Оскільки Венеція будувалася на безлічі невеликих островів, місто споруджувався на тисячах дерев’яних паль, і з часом тут виник абсолютно унікальний архітектурний стиль, пристосований до своєрідності цього омиваного морем острівного ландшафту. А в палацах, розташованих уздовж Великого каналу, зосереджена вся сила і гордість Венеції всіх епох її існування, від XII до XX сторічч.

До речі, незважаючи на те, що місто дивним чином зберігло середньовічний вигляд, венеціанські палаци зовсім не схожі на фортеці. Вони такі ж легкі і ажурні, як і все, що тут знаходиться – адже їх захищали зовсім не стіни, а майстерність дипломатів та сила й міць флоту.

ІталіяКвітень 1, 20120 comments