Садиба Кинта да Регалейра – Португалія
Однією з найбільш відвідуваних визначних пам’яток Португалії є садиба Кинта да Регалейра. І хоча, можливо, назва “садиба” не дуже підходить до цього визначного об’єкта, оскаржувати цей факт не в нашій юрисдикції.
Правда висловити свою версію більш відповідної назви, в праві кожен охочий. Так ось, автор цих рядків вважає, що в такому випадку назва “Загублений світ Кинта да Регалейра” була б набагато доречніше.
А вся річ у тому, що дана садиба вельми незвичайна з точки зору простого садівника. Причому незвичайність її полягає не в вирощуванні тут триметрових огірків, а як раз навпаки: в їх відсутності. Але про все по черзі. Насправді, маєток на території сьогоднішньої “садиби” існував тут приблизно з 17 століття і було цілком нормальним з усіх боків. Не було у нього лише назви, але це було дозволено в 19-м столітті.
Саме в 19-м столітті маєток придбала Баронеса Регалейра. З урахуванням таких факторів як переклад слова “маєток” на португальську та обов’язкової приставки “так” до дворянського прізвища, вийшло Кинта да Регалейра.
А якщо ще взяти до уваги фактор того, що Баронеса відзначилася міцним здоров’ям і управляла маєтком півстоліття, назва ця “приклеїлася”, через забуття навколишніми колишньої назви.
Але найцікавіше почало відбуватися з маєтком, починаючи з 1892-го року, коли його викупив мільйонер бразильського походження Карвалью Монтейру. Як виявилося, цей зовні законослухняний громадянин і відомий колекціонер, виявився вогким Массоном.
І ймовірно виходячи зі своїх підступних задумів він вирішив зробити в новому своєму маєтку “кузню” з підготовки потрібних людей згідно з своєю темною доктриною.
Як показує практика, якщо у людини є гроші, то її мрії здійснюються набагато швидше. Так сталося і з Монтейру. Йому невимовно пощастило, що у нього вистачило коштів на будматеріали, будівельну фірму і чудового архітектора італійського походження Луїджі Маніні. Саме ця зв’язка реалізувала більшість задуманого в період між 1904 і 1910 роком.
Причому Маніні вдалося поєднати чотири різних за своїм змістом архітектурні стилі: готику, ренесанс, мануеліно і романський. Люди, які розуміються на знаках, оповідають світовій спільноті про наявність великої кількості таємних знаків тамплієрів і їх продовжувачів практично у всіх архітектурних елементах. А елементів цих там дуже багато: чотириповерховий палац, католицька каплиця, гроти, печери і так далі.
Дуже приємний для ока сам палац, стіни якого багато декоровані готичними башточками, арками і Горгульями і іншою в нашому розумінні нечистю.
Те що в усьому світі називається дахом, з усіх боків пронизує іншими вежами, шпилями і більш високими кімнатами четвертого поверху. Палац доступний для огляду і як то кажуть в таких випадках: “нехай збереже боже ваші голови від штукатурки!” Капличка поруч з палацом наворочена менше першого, але тільки через свої невеликі розміри. Дивлячись на неї, так і хочеться підійти до Маніні і запитати його: “Сеньйор! Ну навіщо ви замість простого даху наліпили таку красу? Ну невже цього не можна було зробити ближче до мого дому?” Запитати хочеться, але вже ніколи не вийде.
Палац і каплиця оточені парковою зоною, яка займає площу в 4 гектари і виконана в такому ж дусі незвичайності. При його створенні враховувався той, що він спускається з пагорба і тому складається з декількох ярусів.
Вельми цікаво продумано сполучення між ними і самим палацом. Зокрема вельми широке застосування тут знайшли тунелі. Крім уже згаданих “речей”, властивих парку, тут знаходиться кілька печер і гротів, стіни яких також щедро прикрашені масонською символікою.
Вельми цікавим для огляду буде також відвідування «Криниці посвяти», який являє собою вежу навпаки. Замість її стін побудована вінтажна галерея, що складається з 9-ти прольотів по п’ятнадцять ступенів в кожному.
Імовірно, автори цієї ідеї символізували цим дев’ять кіл пекла, які описав Данте у своїй “Божественної комедії”. І дійсно дуже схоже. А колодязем посвяти даний об’єкт називається тому що тут проходили обряди посвячення в масони, і кожен гідний міг згідно з легендою досягти дна колодязя, не пошкодивши розуму.
Недостойний же, гнилий всередині чоловічок, відчував у цьому місці жах і не міг закінчити випробування.
До речі, колодязь доступний сьогодні кожному охочому. Тому як тут попередньо пройшла група мінерів і знешкодила більшість смертельних пасток. Так що кожен охочий може пройти свої “дев’ять кіл пекла”, а з дна колодязя через невеликий тунель потрапити до невеликої річечки, перейшовши яку офіційно вважати себе членом якоїсь “ложі”.
Садиба Кинта да Регалейра знаходиться недалеко від міста Синтра і з 1996 року є муніципальною власністю влади цього міста. А з 1998 року, після проведеної реставрації, доступна для загального огляду. Квитки без відвідин палацу стоять 8 євро, а з відвідуванням 12.
