Віденська "Чумна колона"

Поділитись з друзями:

Традиція встановлювати пам’ятники жертвам чуми широко поширена в країнах Західної Європи. Особлива багато їх збереглося але території колишньої Австро-Угорської імперії. Зводилися вони відразу після закінчення епідемії на замовлення уцілілих громадян або мешканців міст, яких страшна напасть оминула. Зазвичай ці пам’ятники називають «чумними колонами» або «чумними стовпами».

Збережені монументи, як правило, представляють собою скульптурні групи святих, що оточують центральну колону (стовп). За позбавлення від чуми прийнято було дякувати Пресвяту Трійцю, Діву Марію, а також святих Вацлава, Войтеха, Людмилу, Яна Непомуцького і Прокопа. Виконані ці пам’ятники в стилі бароко і датуються кінцем XVII – початком XVIII ст., Так як саме в той час по території Австро-Угорської імперії прокотилося кілька хвиль смертельної хвороби.

Віденська пам’ятка – “Пестзойле” – “Чумна колона”, або колона Трійці, споруджена за царювання Леопольда 1 і нагадує про страшну епідемії 1679 року, що забрала десятки тисяч життів. Спочатку це була дерев’яна колона, яку в 1693 році завершив бароковий гімн з каменю, який ви можете споглядати і який став прообразом подібних пам’ятників у багатьох містах Австрії. Неподалік від колони знаходяться два фонтани – “Йозефсбруннен” і “Леопольдсбруннен”, пов’язані з XIX століття і названі на честь найбільш шанованих у Відні святих.

Якщо вже згадали чуму, то варто згадати ще одну своєрідну пам’ятка Відня, пов’язану з цим етапом життя міста. Є у Відні одна таверна. Таверна ця знаменита тим, що саме тут вуличний музикант Августин склав свою знамениту мелодію, обезсмертив його ім’я, ту саму, яка “Ах, мій милий Августин …” Це сталося під час великої епідемії чуми. Августин сидів у таверні, пиячив по-чорному, прощаючись з життям, ну і попутно тренькал свою пісеньку. Августин пиячив, а на вулицях Відня бушувала чума.

І ось, прокинувшись від чергової дози спиртного, Августин з подивом виявив, що до цих пір не те що не помер, але навіть і не захворів. І тоді він зрозумів, що провидіння дало йому в руки засіб від чуми. Правда, він не був упевнений, що допомогло йому справитися з чумою – чи то безпробудне пияцтво, чи складена їм пісенька. Тому він поділився з вінцем обома своїми відкриттями. Вдячне населення Відня тут же почало пиячити і виспівувати: “Ах мій милий Августин? ..” І чума в жаху відступила.

Віденці, за своїм звичаєм тут же встановили пам’ятник на честь перемоги над чумою, але так як вони це зробили поспішно, ще не прийшовши до тями після лікування, то пам’ятник вийшов … Коротше кажучи, з тверезих очей таке не поставиш. Добродушним віденським гідам раз у раз доводиться пояснювати туристам: “Це зовсім не те, що ви подумали, це всього лише пам’ятник на честь перемоги над чумою”. До слова сказати, після цього випадку чума в Європі більше вже не з’являлася. Варто було їй сунутися, як європейці, що перейняли на той час віденський досвід, тут же напивалися і починали кричати “Ах, мій милий Августин”.

АвстріяБерезень 1, 20110 comments