Ельбрус – гора-мрія на Кавказі

Поділитись з друзями:

Ельбрус – гора на Кавказі, розташована на північ від Головного Кавказького хребта і є найвищою вершиною Росії та Європи.

Двоголовий Ельбрус знаходиться на стику кордонів Кабардино-Балкарії та Карачаєво-Черкесії. Західна вершина Ельбрусу підноситься над рівнем моря на 5642 метри, східна – на 5621 метр. Вершини розділені глибокою сідловиною. Ельбрус знаходиться в декількох кілометрах на північ від Головного Кавказького хребта і з’єднується з ним хребтом-перемичкою. Колись Ельбрус був вулканом, але багато тисячоліть тому він погас і покрився льодовиками. Льодово-снігову шапку Ельбрусу називають Малою Антарктидою. Навіть у середині літа тут від’ємні температури.

Кілька десятків тисяч років тому Ельбрус мав одну вершину з кратером, звідки сповзали потужні льодовики. Половина цього кратера утворює сучасну Західну вершину, інша просіла. Близько 10 тис. років до н. е.. морени були залиті лавами чергового виверження, яке торкнулося східну частину масиву, де сформувалася друга вершина. Ці потоки застигли, наприклад, у «Старого Кругозору» і складають скелі Східної вершини. Ельбрус знову покрився льодовиками, розміри яких значно змінювалися.

Виявлено, що моренні відкладення віком близько 2,5 тис. років на північному схилі у л. Уллу-Кол перекриті свіжими лавами – свідоцтво того, що виверження відбувалися зовсім нещодавно. Ряд фактів (локальна гравітаційна аномалія, тепловий потік, на порядок перевищує фоновий; спостереження фумарол – виходів пари і газів – на зверненому до сідловини схилі Східної вершини) вказує на наявність під Ельбрусом на глибині декількох кілометрів магматичного вогнища діаметром близько 10 км. Фахівці не виключають можливість виверження в майбутньому.

Площа сучасного заледеніння Ельбрусу становить близько 140 кв. км і в даний час скорочується. Типова потужність льодовиків оцінюється в 60-80 м, але іноді досягає і 100 м. Величезна маса льоду і велика висота визначають особливий, суворий клімат Ельбрусу. У липні в середині сонячного дня сніг тане навіть на рівні 4000 м, але варто набігти хмарці, як пекло змінюється пронизливим холодом, уночі ж фірн схоплений морозом. В негоду дмуть ураганні вітри, мете сніг.

Видимий за сотню кілометрів велетень завжди займав особливе місце в світовідчутті горян. Автор книг про подорожі по Кавказу на початку XX століття С. С. Анісімов розповідає, як на перевалі Донгуз-Орун провідник-сван, «благоговійно простягнувши руку до Ельбрусу, притиснув палець до губ, даючи знак до мовчання».

Перша дерев’яна споруда на «Притулку 11», що вміщає 8 осіб, з’явилась в 1929 р., а в 1932 р. тут побудували нову хатину на 40 осіб. На схилах Ельбрусу з’явилась можливість масових сходжень і тривалих спостережень на висоті. Систематична наукова робота на Ельбрусі почалася в 1934 р. У тому ж році зимівники А. М. Гусєв і В. Б. Корзун відкрили рахунок зимових сходжень. Особливе місце серед них займає сходження армійських альпіністів в лютому 1943 р., коли після вигнання фашистів два загони (командири Н. А. Гусак і А. М. Гусєв) піднялися на вершини, щоб встановити радянські прапори.

Ельбрус притягує до своїх вершин туристів і альпіністів. Тут, як ніде, відчувається «вся величезність гір … вся нескінченність цієї краси» (Л. М. Толстой). Підйом на сніжно-льодові поля дозволяє відчути масштаб гори, побачити далекі сплетення хребтів. Ельбрус привабливий і для гірськолижників (В. Е. Гіппо-рейтер в 1939 р. Спустився на лижах з Східної вершини). В Баксанській ущелині, в Терскол, з часом виник центр гірського спорту з готелями, підйомниками та навчальними базами, пов’язаний шосе з Нальчиком і Мінеральними Водами. Від галявини Азау вагони ельбруської канатної дороги в лічені хвилини доставлять туристів до станції «Мир» на висоту близько 3500 м.

ВідпочинокКвітень 20, 20120 comments